Новини з української музики

Минулої суботи, 16 березня, у Львівській опері вокальна формація “Піккардійська терція” дала перший із кількох запланованих концертів, присвячених десятиріччю свого існування. Зал Оперного був заповнений вщерть, а квитки на нову програму “Антологія” прихильники групи розібрали ще за тиждень до концерту. Шанувальники вітали гучними оплесками кожну пісню, та найбільше овацій викликали пісні “Талісман” і “Пустельник”, які “піккардійці” виконували у сім голосів, разом з колишнім учасником "шістки" Андрієм Базиликутом. Крім відомих пісень хлопці заспівали й кілька нових. “Зараз ми записуємо цілком нову програму на студії “Мелос” у звукорежисера Богдана Стефури, – сказав зі сцени Володимир Якимець, – а ці кілька прем’єр виконали, щоб ви не подумали, що “піккардійці” останні два роки сиділи, склавши руки”. Того вечора хлопаків привітав і мер Львова Василь Куйбіда. Він запропонував назвати це шоу “Антологія. Том 1”, оскільки капела ще не раз виступатиме з концертами перед своїм справжнім днем народження, яке настане аж… 24 вересня. Однієї нещодавньої ночі лідер гурту MAD HEADS Вадим Красноокий написав нову пісню під назвою "Woodoo". Незважаючи на четверту годину ранку, як і личить справжньому "мед-гедівцю", пан Красноокий вирішив негайно презентувати новий твір своїй дружині Оксані Михайленко (лідерка жіночої рок-н-рольної бригади "Rockland Ladies"). З метою створити відповідну до назви пісні атмосферу, Вадим позапалював навколо сплячої дружини купу свічок і розбудив її. Однак, чи то тематика щойноствореного гіта не засмакувала Оксані, чи година, коли співають треті півні, не сподобалось, але з невеличкої презентації вийшла міні-драма. Сімейна. Врешті-решт, після вмикання–вимикання на повну гучність телевізора і пральної машини на найбільші оберти, рок-подружжя, без обряду жертвоприношення, вгамувалося і вляглося спати. Співали вже четверті півні. Аутентично-рок'овий гурт ДАТ дотримується своєї обіцянки і презентація другого, доповненого і зміненого видання альбому "Жало" таки відбудеться не у Києві, а у Львівському клубі-легенді "Лялька". Це буде 28 березня. Однак для тих столичних прихильників, котрі не мають змоги перескочити на день-другий до головного міста Західної України, рівно ж як і для тих, хто не напрезентувався на "ляльковій" імпрезі, передбачено повторити вечірку, але вже в Києві (місце з'ясовується) і в перших числах квітня. Матимемо ДАТ "в квадраті": дві презентації другого видання. Вихід "експортного", або іншими словами лімітованого варіанту платівки "ГАЙДАМАКІВ" – першого українського альбому EMI MUSIC INTERATIONAL, на деякий час затримується. Сталося це з тієї причини, що в упаковках обмеженого видання виявилися "прості" диски. Різниця між вітчизняною редакцією альбому та його експортною версією полягає в наявності на останній двох додаткових реміксів на пісні "Полісся" і "Жнива", а також в англомовному оформленні обкладинки і повним роздруком текстів. Проте "Гайдамаки" не впадають в розпач і стверджуюють, що за тиждень-два цю механічну хибу буде виправлено й компакти попрямують за призначенням. Термін "експортний" говорить сам за себе: диски поїдуть закордон. Для українського слухача дана версія платівки стане колекційною рідкістю: ось така плата за просування вітчизняних виконавців на західні ринки. РОМКО ЧАЙКА, попри те, що ходить з ніг до голови обвішаний мобільними телефонами та грає на гітарі у львівській ватазі “Мертвий Півень”, має ще й свій самостійний проект, котрий скорочено називається "ССС" і розтлумачується як “СіґалСпоживСпілка” (від англ. seagull – чайка, або ж на галицькій говірці морська галка). Засадничо він будується на синті-попс’овій та індустріальній основі, а до співу запрошуються різні особистості, не обов’язково фахові музиканти. На сьогоднішній день в пана Чайки підназбирався новий матеріал, тому з кінця квітня він планує накопичене перетворювати в записане. Взяти участь на вокалі вже дали попередню згоду Кузьма зі “Скрябіна”, Андрій Середа з “КОМУ ВНИZ” і Тарас Чубай з “Плачу Єремії”. Кожному співцю буде підібрана композиція, що відповідає його внутрішній суті. Наприклад Кузьмі дістанеться річ, витримана в психоделійній чи романтичній стилістиці, а Середа повинен наспівати в доріжці з більш помпезним та жорсткішим звучанням. Чубаю, швидше за все, дістанеться або щось високе і філософське, або щось "наше". Дався про себе знати Юрій Юрченко, якого більше звикли сприймати саме як Юрка Юрченка. Наперекір чуткам, що він нібито побив горщики з Олександром Пономарьовим, Юрко і Сашко розійшлися мирно, домовившись про все за філіжанкою кави. І хоча останнім часом про Юрченка нічого не чувати, музику він не полишив, а продовжує її творити в домашніх умовах, залучаючи при потребі до запису музикантів, знайомство з якими тягнеться ще від часів шефства над ними мистецької аґенції "Територія А". Сьогодні пан "дабл-Ю." зовсім не бажає, щоб його і надалі сприймали як "хлопчика з кучериками" чи такого собі Буратіно з двома "ліхтариками" в голові, а тому Юрій самоусунувся від "бруду" і правил шоу-бізнесу, а пише лише те, до чого лежить душа. Нині співак почуває себе повністю щасливим, набагато щасливішим, ніж коли він "йшов". За бажання, він міг би пошукати можливостей видавати диски, знімати кліпи чи робити необхідні кроки для розкрутки. Але наразі його це зовсім не цікавить. Альбом "Пафос" лежить вже тривалий час записаним, просто Юрій йому навмисно не дає руху. Крім цієї плити в нього назбиралося достатньо матеріалу на ще один проект під робочою назвою "Амеба", де Юрченко пробує себе на ниві електронної музики. Як в першому, так і в другому випадку музика Юрія відійшла від простенько-легеньких гітів минулого, а стала дорослішою, що підтверджують пісні "Зозуля" та "До наступної весни", які мали певну ефірну ротацію. За великим рахунком, Юрій Юрченко продовжує йти. Але вже без юнацького максималізму.